Перш ніж говорити про рукопашний бій як систему, потрібно
оговорити понятійні терміни, тобто те, що ми розуміємо під кожним
сказаним словом. На
жаль, більшість непорозумінь виникає між людьми тому, що в одне і те ж
слово
вони вкладають різний зміст.
З початком
„спєцназоманії”(після виходу на екрани фільму „Червоний скорпіон”з
Дольфом
Лунгреном) на пострадянських просторах почали активно зявлятися різні
стилі
„рукопашного бою” на основі східних оспортивлених систем одноборств,
тому
пропоную скористатися визначенням основних
поятійних термінів тими
людьми, які навчалися і навчали Рукопашному бою
тоді, коли більшість
„експертів” і „тренерів по РБ” про існування цинь-на,
гун-фу, айкі-дзютсу, нін-по і не
підозрівали.
За
визначенням Самойлова В.І. та Травнікова В.А.-”Рукопашний бій-це
найбільш
раціональні та доцільні способи фізичного впливу на противника з метою
його
нейтралізації, а також тактичні та специфічні психологічні прийоми,що
сприяють
їх застосуванню». Мова йде про систему РБ, яка використовувалася в
підрозділах
КДБ СРСР до його розвалу. За визначенням К.І. Кізявка „Метою рукопашного
бою є
знищення або знешкодження противників за
мінімальний час із мінімальними зусиллями і затратами.”.”Метою занять РБ
є
фізичний, психічний, інтелектуальний іспеціальний
розвиток бійця-рукопашника для досягнення
максимально ефективного
застосування в реальному бою його
технічної бази”. ”Технічною базою називається обмежений комплекс
технічних прийомів, що
лежить в основі підготовки
бійця-рукопашника”. ”Рукопашний бій як система є комплексом максимально
травматичних технік
для ведення ближнього бою на знищення, іне є бойовим мистецтвом”. Тут мова вже йде проармійський
РБ
і про спорт – ні слова. Спортивні системи одноборств, беззаперечно ізаслужено, є дуже потужним засобом
розвитку витримки, швидкості, сили, спритності,
боєздатності, інших якостей, необхідних сучасній
людині, тут є видовищність, дани
і
участь у змаганнях. На Львівщині ці
системи представленіцілим сузір”ям
дійсно Майстрів, і в кожній системі є розділ „Самозахист”, обов”язковий для вивчення... Але...
але для ведення реального бою проти противника, який має досвід занять
хоча б
спортивними одноборствами вони малопридатні, оскільки сутичка двох спортсменів
перетворюється в неспортивну возню, на яку в екстремальній ситуації
просто немає часу.
РБ
відрізняється від оспортивлених Бойових Мистецтв місцем
ведення бою, часом контакту, одягом і
амуніцією, кількістю противників, способами і засобами ведення бою,
методою
навчання і, головне,- підбором технік, поставленою метою та наслідками.
Різниця
така ж, як між американським бойовиком і нашим буденним життям (ЧомуБМ і
бої без правил сталиназивати«рукопашнимбоєм – тема окремоїрозмови).
Реальний рукопашний бій є дуже
невидовищною системою, без суперсекретних прийомів, польотів над татамі і
данів.(підкажіть, хто і коли ввів східний спосібградаціі по поясах в суто західну систему?)
В
контекстісказаногомоваможейтипро два
різровиди РБ-армійський РБ, міліцейський РБ, і як
підвид-самозахист
населення, зі спільною чи схожою елементною і руховою базою. Між собою
вони
різняться кінцевою метою, підбороміспособомвиконаннятехнік. Армійський (реальний) РБ
ставить метою знищення солдатів ворожої армії без ніяких моральних
засторог та
обмежень в способах дії. Базова основа: КРБ-1,РБ-2,РБ-3 НФПЗС
України, спеціальнінастанови («специ»пам ятаютьепіграф на Настановах по РБ Збройних Сил СРСР: „ Цель любого вида боя есть
полное уничтожение
противника”). Міліцейський (поліцейський)
РБ ставить метою обеззброєння і захоплення злочинця живим для подальшого
допиту
і слідства. Базова основа-Бойове Самбо. Обмежується Конституцією
і окремими Настановами.Самозахист ставить метою
відбиття агресії та
вихід з екстремальної ситуації з найменшими втратами. Сталої бази не
має.
Гарантується Конституцією, обмежується нею ж та Кримінальним кодексом.
За часів СРСР
і РБ, і БС були закритими для
загалу
системами, для самозахисту пропонувалися бокс, спортивне самбо, дзю-до
через
боязнь влади мати громадян, які б могли
чинити реальний опір режиму. Про це говорять заборона карате-до за часів
СРСР
та заборона на вільний продаж зброї законослухняним громадянам за
теперішньої влади.Зараз проходить оспортивлення
РБ, як свого часу відбулося оспотивлення карате-до, дзю-дзютсу, англійського та французького
боксу,
ударні техніки РБ заміняються ударами з кікбоксінгу і спортивного
карате-до, кидкова техніка – кидками з
дзю-до ісамбо. Це дозволяє без травм проводити видовищні, відкритідля
глядачів та учасників СПОРТИВНІзмагання зі СПОРТИВНОГО «рукопашу».
який має мало спільного з РБ, абез етично-філософської складової і зБойовими Мистецтвами.З
широковідомих систем найближче до РБ стоять крав-мага, дзю-дзютсу DJJD, дзю-дзютсу Тагікюре-Рю, хапкідо сін-му,
кюдо, асіхара карате, с-ма
Кадочнікова, бойовесамбо (кого
з львів”ян забув – вибачте)... Вільні
спарингові боїв цих системах, як і в РБ,
проводити ой як
небезпечно,не говорячи вже про
адреналін змагань. В цих системах є
поняття «боєць»,а не
«спортсмен»,«інструктор»,ане«тренер»(бажаючі – загляньте в словники,особливо радимо тимжурналістам,які критикувалиВ. Пилатаза«заднюіпередню ногу»). Згодіться, що спортсмен крав-мага звучить
так само дивно, як спортсмен-кулеметник чи
спортсмен-електрик, і про
ніякі спортивні досягнення вРБ мова
не ведеться. Яскравим прикладом національного
СПОРТИВНОГО рукопашу та
Бойового Мистецтва єБойовий Гопак, але і він , і«СПОРТИВНИЙРУКОПАШНИЙ БІЙ»
є спортом, як і більшість
східних Бойових
Мистецтв. Цими рядками хочеться пояснити, що РУКОПАШНИЙБІЙ
в
силу своєрідної технічної бази і
поставлених завдань НЕ є ВИДОМ СПОРТИВНОГО
ОДНОБОРСТВА чи формою проведення
спортивних ЗМАГАНЬ збеззбройногодвобою, а є одним зі способів ведення бою з
ВОРОГОМ.
