Самозахист. Реальний рукопашний бій. Хапкідо.

Рукопашний бій

rrb — Tue, 18 Sep 2018 21:33:44 GMT

Клуб Патріот. Секція РРБ.

Рукопашний бій

rrb — Tue, 18 Sep 2018 21:31:33 GMT

Клуб Патріот. Секція РРБ.

Рукопашний бій

rrb — Tue, 18 Sep 2018 21:29:30 GMT

Практичні рекомендації для ведення рукопашного бою.

rrb — Sun, 18 Apr 2010 23:56:23 GMT

1. Вступаючи в РБ ( незалежно від кількості противників ) необхідно швидко оцінити ситуацію і виробити план дій: маневр, послідовність дій, засоби захисту і нападу.
2. Ніколи не недооцінювати противника, завжди вважати його небезпечним. Разом з тим не боятися противника - кожен має свої вразливі місця.
3. Активно атакувати.
4.Перемога можлива тільки тоді, коли повністю мобілізуються спритність, сила, рішучість воля і хитрість.
5. Захист не повинен бути надто поспішним, оскільки це дає противнику можливість змінити свої дії.
6. Захищаючись, виводити противника з рівноваги, що послаблює його дії і вікористовувати це для миттєвої контратаки.
7. Швидка перемога досягається ураженням нервових центрів, дихальних шляхів, або очей.
8. Проводити всі прийоми з максимальною швидкістю, силою, точністю, оскільки результатом рукопашного бою є повна нейтралізація противників.
9. Нейтралізувавши противника, не губити пильності і бути готовим до подальших дій.
10. В ході бою не піддаватися емоціям і страху. Страх сковуе дії.

Про рукопашний бій.

rrb — Sun, 18 Apr 2010 23:51:12 GMT

Перш ніж говорити про рукопашний бій як систему, потрібно оговорити понятійні терміни, тобто те, що ми розуміємо під кожним сказаним словом. На жаль, більшість непорозумінь виникає між людьми тому, що в одне і те ж слово вони вкладають різний зміст.

З початком „спєцназоманії”(після виходу на екрани фільму „Червоний скорпіон”з Дольфом Лунгреном) на пострадянських просторах почали активно зявлятися різні стилі „рукопашного бою” на основі східних оспортивлених систем одноборств, тому пропоную скористатися визначенням основних поятійних термінів тими людьми, які навчалися і навчали Рукопашному бою тоді, коли більшість „експертів” і „тренерів по РБ” про існування цинь-на, гун-фу, айкі-дзютсу, нін-по і не підозрівали.

За визначенням Самойлова В.І. та Травнікова В.А.-”Рукопашний бій-це найбільш раціональні та доцільні способи фізичного впливу на противника з метою його нейтралізації, а також тактичні та специфічні психологічні прийоми,що сприяють їх застосуванню». Мова йде про систему РБ, яка використовувалася в підрозділах КДБ СРСР до його розвалу. За визначенням К.І. Кізявка „Метою рукопашного бою є знищення або знешкодження противників за мінімальний час із мінімальними зусиллями і затратами.”.”Метою занять РБ є фізичний, психічний, інтелектуальний і спеціальний розвиток бійця-рукопашника для досягнення максимально ефективного застосування в реальному бою його технічної бази”. ”Технічною базою називається обмежений комплекс технічних прийомів, що лежить в основі підготовки бійця-рукопашника”. ”Рукопашний бій як система є комплексом максимально травматичних технік для ведення ближнього бою на знищення, і не є бойовим мистецтвом”. Тут мова вже йде про армійський РБ і про спорт – ні слова. Спортивні системи одноборств, беззаперечно і заслужено, є дуже потужним засобом розвитку витримки, швидкості, сили, спритності, боєздатності, інших якостей, необхідних сучасній людині, тут є видовищність, дани і участь у змаганнях. На Львівщині ці системи представлені цілим сузір”ям дійсно Майстрів, і в кожній системі є розділ „Самозахист”, обов”язковий для вивчення... Але... але для ведення реального бою проти противника, який має досвід занять хоча б спортивними одноборствами вони малопридатні, оскільки сутичка двох спортсменів перетворюється в неспортивну возню, на яку в екстремальній ситуації просто немає часу.

РБ відрізняється від оспортивлених Бойових Мистецтв місцем ведення бою, часом контакту, одягом і амуніцією, кількістю противників, способами і засобами ведення бою, методою навчання і, головне,- підбором технік, поставленою метою та наслідками. Різниця така ж, як між американським бойовиком і нашим буденним життям (Чому БМ і бої без правил стали називати «рукопашним боєм – тема окремої розмови). Реальний рукопашний бій є дуже невидовищною системою, без суперсекретних прийомів, польотів над татамі і данів.(підкажіть, хто і коли ввів східний спосіб градаціі по поясах в суто західну систему?)

В контексті сказаного мова може йти про два різровиди РБ-армійський РБ, міліцейський РБ, і як підвид-самозахист населення, зі спільною чи схожою елементною і руховою базою. Між собою вони різняться кінцевою метою, підбором і способом виконання технік. Армійський (реальний) РБ ставить метою знищення солдатів ворожої армії без ніяких моральних засторог та обмежень в способах дії. Базова основа: КРБ-1,РБ-2,РБ-3 НФП ЗС України, спеціальні настанови («специ» пам ятають епіграф на Настановах по РБ Збройних Сил СРСР: „ Цель любого вида боя есть полное уничтожение противника”). Міліцейський (поліцейський) РБ ставить метою обеззброєння і захоплення злочинця живим для подальшого допиту і слідства. Базова основа-Бойове Самбо. Обмежується Конституцією і окремими Настановами. Самозахист ставить метою відбиття агресії та вихід з екстремальної ситуації з найменшими втратами. Сталої бази не має. Гарантується Конституцією, обмежується нею ж та Кримінальним кодексом.

За часів СРСР і РБ, і БС були закритими для загалу системами, для самозахисту пропонувалися бокс, спортивне самбо, дзю-до через боязнь влади мати громадян, які б могли чинити реальний опір режиму. Про це говорять заборона карате-до за часів СРСР та заборона на вільний продаж зброї законослухняним громадянам за теперішньої влади. Зараз проходить оспортивлення РБ, як свого часу відбулося оспотивлення карате-до, дзю-дзютсу, англійського та французького боксу, ударні техніки РБ заміняються ударами з кікбоксінгу і спортивного карате-до, кидкова техніка – кидками з дзю-до і самбо. Це дозволяє без травм проводити видовищні, відкриті для глядачів та учасників СПОРТИВНІ змагання зі СПОРТИВНОГО «рукопашу». який має мало спільного з РБ, а без етично-філософської складової і з Бойовими Мистецтвами. З широковідомих систем найближче до РБ стоять крав-мага, дзю-дзютсу DJJD, дзю-дзютсу Тагікюре-Рю, хапкідо сін-му, кюдо, асіхара карате, с-ма Кадочнікова, бойове самбо (кого з львів”ян забув – вибачте)... Вільні спарингові бої в цих системах, як і в РБ, проводити ой як небезпечно, не говорячи вже про адреналін змагань. В цих системах є поняття «боєць», а не «спортсмен», «інструктор», а не «тренер» (бажаючі – загляньте в словники, особливо радимо тим журналістам, які критикували В. Пилата за «задню і передню ногу»). Згодіться, що спортсмен крав-мага звучить так само дивно, як спортсмен-кулеметник чи спортсмен-електрик, і про ніякі спортивні досягнення в РБ мова не ведеться. Яскравим прикладом національного СПОРТИВНОГО рукопашу та Бойового Мистецтва є Бойовий Гопак, але і він , і «СПОРТИВНИЙ РУКОПАШНИЙ БІЙ» є спортом, як і більшість східних Бойових Мистецтв. Цими рядками хочеться пояснити, що РУКОПАШНИЙ БІЙ в силу своєрідної технічної бази і поставлених завдань НЕ є ВИДОМ СПОРТИВНОГО ОДНОБОРСТВА чи формою проведення спортивних ЗМАГАНЬ з беззбройного двобою, а є одним зі способів ведення бою з ВОРОГОМ.

Рукопашний бій.

rrb — Thu, 21 Jan 2010 22:21:58 GMT

Початок виникнення різних систем рукопашного бою нерозривно пов язаний з початком людської цивілізації. Навіть перші люди не завжди мирно ділили місце біля вогню, їжу, жінок, а там, де є конфліктна ситуація, ніколи не можна забувати про можливість фізичного нападу і потребу результативного захисту. Серед настінних розписів ацтеків, майя, в єгипетських пірамідах є малюнки, які свідчать, що беззбройні поєдинки мали і прикладний і розважальний характер, а техніка бою тогочасною короткомірною зброєю без елементів беззбройного бою існувати просто не могла .

Ще в 648 р в програму Олімпійських ігор був включений панкратіон - двобій з ударними та кидковими техніками, що говорить про його популярність, як розваги, наявність технічної бази, обов явзковість правил ведення поєдинку. До речі, всім відомий Архімед був Олімпіоніком (чемпіоном Олімпійських ігор) з панкратіону.

В арміях Древньої Греції та Риму розвивалися свої системи ближнього бою, які передавалися безпосередньо від інструктора до новобранця, з незначними відмінностями в кожному великому підрозділі. Про популярність ближнього бою у римлян говорить такий факт - імператор Коммот брав участь в гладіаторських боях. Правда, противник імператора змушений був користуватися тільки дерев яною зброєю. Імператор завжди непереможний, а „командир всегда прав”. Прийоми ближнього ( рукопашного) бою мали великий попит серед цивільного населення і серед професійних солдат-найманців, купців і та моряків аж до часу появи швидкострільної короткоствольної зброї. В Європі існували сават, шоссон, бокс, вестморлендська, французька та інші види боротьби, фехтування на палках та ножах. З початком книгодрукування зявляються перші книги, які містять фаховий опис технік захисту та нападу під час бою неозброєних людей проти неозброєних та озброєних противників. Японець Г. Кодзумі, ознайомившись з друкованими виданнями Понс де Перрельяна (1474), Віджині (1560), Вурма (1550), Ауерсвальда (1539), Мейєра (1570) та більш пізніших, був щиро здивований, що „європейці вже в шістнадцятому столітті знали джиу-джитсу”.

Першу згадку про кулачні бої , як розвагу різних верств населення у словян знаходимо в літописця-Нестора в „Повісті времінних літ”(ХІІ ст.). У те, що козацтво і чумацтво могло існувати без дієвих технік ближнього та рукопашного бою не вірить вже ніхто, навіть Лужков з Жириновським і Затуліним.

Техніки беззбройного (рукопашного) бою, як складова штикового бою, в ХУІІ –ХІХ вивчалися у всіх передових арміях, і техніка і тактика закріплювалася польовими статутами цих армій.

З початком Сокільського руху техніки самозахисту, боротьби, фехтування палками, боксу вивчаються і національно свідомими представниками населення усіх країн Європи.

За свідченням А. Медвєдєва, за способом виникнення системи ближнього та рукопашного бою можна поділити на такі, що склалися історично, реставровані, псевдоісторичні, комбіновані і замовні. Кожну групу, в свою чергу – на селянські, кастові, військові, розбійницькі, ритуальні. Рукопашний бій належить до замовних кланових систем.

З другої половини ХІХ ст. і до сьогоднішнього дня майже у всіх державах Європи ентузіастами та фахівцями ведеться пошук, наукова систематизація та відбір ефективних і реальних технік для підрозділів поліції, прикордонної охорони, різних родів військ, митниці, анти терористичних підрозділів, екіпажів пасажирських літаків, бригад швидкої допомоги, охоронних структур та інших служб. Спеціалісти САС, ГСГ-9, „зелених беретів” ретельно вивчають досвід і комплекси технік один одного і відповідно коригують свої учбові програми. Представниками цих служб ведуться заняття з законослухняними громадянами по загальноприйнятій схемі -„самозахист – обеззброєння і затримання – основи армійського РБ”.